Янголи, зірочки, годинники і мандаринки… Чим тільки люди не прикрашали новорічну ялинку за останні сто з лишком років. Кожний сам вибирав іграшки до душі.
Звідки ж беруть свій початок ялинкові прикраси?
Існує думка, що вперше прикрасив різдвяну ялинку Мартін Лютер. Напередодні Різдва 1500 року він приніс красуню в дім, і, як нагадування про Віфлеємську зірку, запалив на ялинці свічки.
Пізніше на верхівці дерева стали прикріплювати зірку, а свічок ставили рівно 12 – чи то за кількістю місяців у році, чи то за кількістю апостолів.
Упродовж XVI ст. в Європі звичай прикрашати ялинку вже став популярною традицією, і сусіди навіть змагалися між собою: у кого цього року житло буде найкраще декорованим.
До середини XVIII ст. прикраси були тільки їстівні. Крім випічки до «ялинкового меню» додавалися горіхи, фрукти та цукерки.
А вже наприкінці століття на зелених гілочках з’явилися ще й паперові іграшки, шишки, яєчні шкаралупки, фігурки з латуні.
Головною прикрасою ялинки у Німеччині в цей час були ароматні яблука. І виникнення новорічних кульок пов’язують саме з цією країною. За легендою, першу скляну кульку видули 1848 року в місті Тюрингії через неврожай яблук. Цей символ у вигляді кульки став прекрасним скляним замінником соковитих фруктів.
На території України й Росії святкування нового року 1 січня і звичай прикрашати ялинку були введені в 1700 році за указом царя Петра І.
У середині XIX ст. ялинки стояли в кожному багатому домі.
Святкові дерева, уже обвішані їстівними прикрасами, продавалися в кондитерських магазинах.
Коштували такі «солодкі» ялинки як половина річного прибутку багатого фабриканта.
Для дітей бідноти ставилися «благодійні» ялинки. Іграшки робили з вати, дерева, тканини й паперу, випікалися печива у формі зайчиків, білочок, фруктів і бурульок.
На зміну німецьким скляним іграшкам прийшли скляні кульки місцевих підприємств. Їх продавали в нечисленних магазинах. У Києві найбільшим був магазин Івана Кордеса, заснований в 1834-му році. Ціни там зашкалювали.
У 1925-му році ялинки офіційно були заборонені в рамках боротьби з релігією. На Різдво у школах влаштовувалися змагання, лижні перегони – що завгодно, аби відволікти дітей.
Та багато людей не змогли відмовитися від батьківської традиції – завішувалися вікна, щоб не ніхто не міг підгледіти, робилися своїми руками простенькі іграшки.
У 1936-му році святково вбрана ялинка повернулася в СРСР. Її прикрасили червоні зірки, серпи й молоти, літаки, портрети вождів.
Ялинкові іграшки завжди відтворювали події часу.
Під час Другої світової війни всі прикраси мали вигляд «парашутистів».
Після польоту Юрія Гагаріна в космос були популярні ялинкові прикраси у вигляді ракет та космонавтів.
З 2000 року популярною стає «американська» святкова іграшка. Ялинки рясно прикрашали різдвяними віночками, червоно-білими льодяниками, Санта Клаусами й декоративними шкарпетками для подарунків.
Та все одно нас найбільше ваблять і зачаровують скляні ялинкові прикраси. Тому що ці іграшки зазвичай створюються вручну.
Виробництво невибагливих іграшок зі скла — досить складне і трудомістке. Щоб на ялинці з’явилася скляна кулька чи дзвіночок, вони мають пройти процес видування, сріблення, фарбування, розмальовування.
Майстер, створюючи таку прикрасу, вдихає в неї душу.
У кожної країни є традиційні ялинкові іграшки, а також ті, що обов’язково вішають на щастя.
Так у Німеччині це – лускунчик,
у країнах Скандинавії — різдвяний козел,
у Фінляндії — свічки і прапори,
у Бразилії — шматочок бавовни,
у США — фігурка ангела,
у Японії — вишиті вручну кулі темарі. Українці вірять, що іграшки–дзвіночки та ангели, вишиті фігурки та витинанки принесуть мир, спокій та достаток у рідну домівку.
А ось як заявилися перші гірлянди👇
Комментариев нет:
Отправить комментарий