І
У світі небагато естрадно-симфонічних оркестрів, що користуються такою славою і популярністю, як оркестр під керуванням французького композитора й аранжувальника Поля Моріа.
Мільйони проданих платівок, гастролі по всьому світу, незмінний успіх па концертних майданчиках усіх континентів — ось який творчий шлях цього відомого колективу.
В оркестрі працювала чудові музиканти, кожен з яких досяг високого рівня майстерності, й усе-таки своїми успіхами колектив зобов’язаний одній людині — своєму керівникові.
Творчість французького Гранд-оркестру під керівництвом Поля Моріа яскраво поєднала в собі розважальне й академічне музичне мистецтво. Упродовж 30 років колектив аранжував і записав тисячі мелодій.
Аранжування у джазовій музиці пов’язане з імпровізаційним стилем музикування, коли гармонічні та фактурні зміни музиканти вносять у твір під час виконання. У XX ст. у світ інструментальної музики вривається електроніка. З появою електронно-акустичної апаратури — синтезаторів, магнітофонів, комп’ютерів — з’явилися нові можливості для творчості композиторів, а виникнення електроінструментів розширило горизонти для виконавців.
Пригадайте Скерцо («Жарт») Й.-С. Баха, яке ви слухали у 6 класі в різних виконаннях. Порівняйте з аранжуванням Поля Моріа
Йоганн Себастьян Бах, Скерцо із сюїти № 2 у виконанні оркестру Поля Моріа.
Сьогодні твори відомого італійського композитора Джоаккіно Россіні не дуже часто з’являються в репертуарах театрів. Винятком, звісно, є опера «Севільський цирульник», музика якої надзвичайно яскрава, енергійна. Ви могли в цьому переконатися, коли слухали фрагменти з цієї опери у 6 класі. Нині інтерес публіки до цього твору не вгасає.
Джоаккіно Россіні, Увертюра з опери «Севільський цирульник» у виконанні оркестру Поля Моріа.
Чи можна стверджувати, що сучасно аранжування надало класичній музиці «нового» життя?
Інструментальний твір італійського композитора епохи бароко Томазо Альбіноні «Адажіо» відоме серед поціновувачів музичного мистецтва. З часу його опублікування біографом Ремо Джадзотто в 1958 р. популярність твору тільки набирає обертів: його виконують на різних інструментах, використовують як фонову музику у фільмах, телепередачах, рекламі.
Томазо Альбіноні, «Адажіо» у виконанні оркестру Поля Моріа.
Опишіть свої враження від прослуханого твору. Які образи народжуються у вашій уяві під час прослуховування музики?ПОРТРЕТ МИТЦЯ
Поль Моріа (1925-2006) — французький диригент, аранжувальник, композитор. Народився й виріс на Півдні Франції, у м. Марсель. З дитинства виявив неабиякі здібності до музики: у 4-річному віці почав грати на фортепіано. Здобув освіту виконавця в Марсельській консерваторії, до якої вступив у 10 років. Тут вивчав класичну музику, але вже тоді його приваблював джаз, у якому бачив високі можливості для власної реалізації. Протягом життя Поль Моріа створив понад 150 інструментальних композицій та пісень.
У 17 років він зібрав свій перший оркестр, з яким гастролював Францією. Під час Другої світової війни Поль подорожував Європою разом з оркестром. Наприкінці 1950-х pp., на запрошення однієї студії звукозапису, переїхав до Парижа, де розпочалася його кар’єра аранжувальника й композитора. Тут він створив музику до пісень Шарля Азнавура, Даліди, Моріса Шевальє, Мірей Матьє, а також аранжував їх і записував у студії.
Свій «Великий оркестр Поля Морія» («Le grand orchestre de Paul Mauriat») диригент створив у 1965 p. Митець зауважував, що величезний вплив на його музику мала творчість британської групи «Бітлз» («The Beatles»). Починаючи з 1969 p., оркестр Поля Моріа дає концерти в США і Канаді, Японії і Південній Кореї, Бразилії та інших країнах Латинської Америки.
Аранжування в популярній музиці — це створення інструментального супроводу до мелодії твору.
Поняття «аранжування пісні» — об’ємне і включає в себе багато аспектів. Кожен композитор мріє, щоб його твір став хітом. Для цього він звертається по допомогу до аранжувальника, або ж самостійно аранжує твір.
Музикант-аранжунальник володіє композиторськими навичками, складає партії для музичних, інструментів і вокального супроводу (вокальної групи, бек вокалу) відповідно до поставленого музичного завдання. Аранжувальник підготовлює пісню у форматі, що відповідає європейським і світовим стандартам. Від його роботи залежить успіх твору. Потім відбувається запис вокалу, зведення та мастерінг, тобто процес підготовки і перенесення записаної і зведеної фонограми на будь-який посій для подальшого поширення.
Аранжувальник може змінити всім відому пісню так, що її ніхто не впізнає.
Місце роботи аранжувальника у студії звукозапису.
ІІ
Відомий французкий піаніст Річард Клайдерман підкорив Європу витонченими аранжуваннями, у яких разом з фортепіано звучать електрогітари, сучасні ударні, синтезатори.
Репертуар музиканта не обмежується одним стилем. Його інтереси різнобічні: під класичних творів до джазових. Та все ж Річард Клайдерман — це передусім майстер романтичних настроїв. Недарма його називають «принцом романтики».
Пригадайте Місячну сонату Людвига ван Бетховена, першу частину якої ви слухали на уроках музичного мистецтва минулого року. Чому соната отримала току назву? Послухайте цей твір в аранжуванні Річарда Клайдермана.
Людвиг ван Бегховен, Місячна соната в аранжуванні Р. Клайдормана.
Чи змінилася музика?
Який емоційний стан викликала ця музика?
Пригадайте твори Франца Шуберта, які ви слухали на уроках музичного мистецтва.
Як ви можете схарактеризувати його музику?
Упродовж свого нетривалого життя (31 рік) австрійський композитор Франц Шуберт написав велику кількість творів. Саме завдяки йому жанр пісні увійшов у класичну музику і набув художньої досконалості, Шуберт є автором понад 600 пісень, зокрема, на вірші Йоганна Гете, Генріха Гейне та інших відомих німецьких постів. Сучасна інтерпретація «Серенади», яку композитор написав на вірші Л. Рельштаба, сьогодні вражає своєю динамікою й енергією.
Франц Шуберт, «Серенада» в класичному виконанні та в аранжуванні Р. Клайдермана.
Який характер музики?
Які зміни відбулися у процесі аранжування?
Поміркуйте, що отримала нового і що втратила музика у процесі аранжування.
ПОРТРЕТ МИТЦЯ
Річард Клайдерман, справжнє ім'я — Філіпп Паже (народ у 1953 р.) — французький піаніст, аранжувальник, виконавець класичної та етнічної музики, а також музики до кінофільмів Народився в столиці Франції. Коли Філіппу виповнилося шість років, дід подарував йому старе піаніно, і цей подарунок назавжди визначив долю хлопчика. Філіпп сумлінно репетирував годинами щодня, учився читати з нотного аркуша (у той час це виходило в нього навіть краще, ніж говорити рідною французькою), і вже за два роки хлопчик переміг в місцевому конкурсі талантів.
У 12-річному віці Філіпп вступає до Паризької консерваторії, а 4 роки потому отримує перший приз у конкурсі молодих піаністів.
Філіпп, на подив усіх вчителів і родичів, обрав інший шлях і разом з друзями створив рок-гурт. За сімейними обставинами юнакові доводилося працювати банківським клерком, проте вечорами він грав на фортепіано, акомпануючи відомим французьким артистам. Чутки про блискучі здібності молодого піаніста швидко поширилися в музичних колах.
Довгоочікувані зміни в житті музиканта відбулися в 1976 p., коли Філіпп виконав «Баладу для Аделіни», яку замовила одна французька компанія звукозапису. Саме тоді з’явився його псевдонім Річард Клайдерман. Успіх пісні перевершив всі найсміливіші очікування продюсерів: наклад хіта становив понад 22 мільйони копій.
Незабаром вийшов дебютний сольний альбом піаніста, а вже протягом наступних двох років він записав іще п’ять альбомів, у яких найглибше розкрився неповторний стиль гри.
У різні періоди своєї блискучої кар'єри Річард Клайдерман співпрацював з багатьма відомими музикантами, та найбільшим творчим успіхом піаніста вважають його роботу з Королівським філармонічним оркестром.
Комментариев нет:
Отправить комментарий