ЕЛЕГІЯ

 

Щоб передати ліричні роздуми чи сумні настрої, композитори нерідко створюють елегії. 

Як музично-поетичний жанр він зародився у Стародавній Греції. 

Елегії були різноманітні за змістом: любовні, філософські та інші. 

Слово «елегія» перекладається з грецької мови як «жалібна пісня». 

У літературі елегія — це ліричний вірш споглядального змісту, нерідко з мотивами меланхолійних роздумів, розчарування. 

У музиці — це, зазвичай, невеликий за обсягом твір задумливого характеру таз плавною наспівною мелодією.

Елегія — жанр вокальної або інструментальної музики; твір задумливого, сумного характеру.

Елегія — інструментальна й вокальна — улюблений жанр композиторів-романтиків, які писали твори для фортепіано, скрипки, віолончелі. 

Серед них — Ференц Ліст, Едвард Гріг, Петро Чайковський, Сергій Рахманінов, Микола Лисенко.

Микола Лисенко, Елегія для віолончелі та фортепіано.

Який характер твору? 

 Які настрої викликає музика? 

 Слухаючи елегію, вам хочеться мріяти чи активно діяти, наприклад танцювати?

  

Валентин Сильвестров, 

Елегія для струнного оркестру.

Я кий характер твору? Що незвичного в цій музиці ?

Розгляньте живописні роботи сучасного українського художника Петра Бевзи. 

Виставку, на якій були представлені ці картини, автор назвав «Елегії».

Поміркуйте, який загальний настрій картин. Що їх об'єднує? Якими іншими музичними термінами можна назвати ці живописні роботи (симфонії, варіації, гуморески, фантазії тощо)? 

Поясніть свою думку.

Пройдіть тестування. 

Натисніть ТУТ